Докурсове завдання 2013 рік
Зміст
Зміст
Вступ …………………………………………………………………………….3
1. Вплив
вікових особливостей дітей на формування самостійної
діяльності. ………………………………………………………………………..4
2. Самостійна робота учня на уроках математики
як засіб становлення відповідальної особистості ………………………………………………….…...5
Висновки ………………………………………………………………………..10
Література ………………………………………………………………………11
Вступ
Актуальність
теми. Реалізація основних ідей і положень Державної національної програми
«Освіта» та «Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті»
визначили принципові підходи до розбудови української школи на засадах
демократизації всіх сторін шкільного життя. Основною метою освіти в нашій
державі є виховання всебічно і гармонійно розвиненої особистості, здатної до
творчої продуктивної праці. А працювати по-справжньому творчо може лише та
людина, яка в процесі оволодіння основами наук навчилася самостійно поповнювати
свої знання та пристосовувати їх до стрімкої динаміки сучасного життя.
Мета
роботи. Ознайомлення з різними формами організації самостійної роботи на
уроках математики.
Предмет
дослідження. Особливості вивчення математики у 5-6 класах
загальноосвітнього навчального закладу.
Методи дослідження. Теоретичні –
вивчення та аналіз психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури з
проблеми дослідження; емпіричні – спостереження, бесіди з учнями, батьками та колегами,
вивчення та узагальнення досвіду педагогів щодо організації навчання математики
у 5-6 класах.
1. Вплив вікових особливостей дітей на
формування самостійної діяльності
Вивчення математики в
основній школі має забезпечити базову математичну підготовку учнів, що
спрямована на їх загальний розвиток, формування математичної грамотності та є
достатньою для реалізації обраного шляху подальшого здобуття освіти.
Учитель, який починає
працювати з п’ятикласниками,
має бути компетентний, в першу чергу, у психологічних особливостях учнів, які
на кожному уроці дивляться йому в очі. Адже перехід із початкової школи у
середню пов’язаний
зі зростанням навантаження на психіку дитини. На початку навчання в п’ятому класі школярі переживають період
адаптації до нових умов навчання, вважають його важливим кроком у своєму житті.
Стан дітей у цей період характеризується низькою організованістю, неуважністю,
недисциплінованістю на уроках, згасанням інтересу до навчання і його
результатів, зниженням самооцінки та високим рівнем тривожності. Проте, саме у
цьому віці починає формуватися соціальна спрямованість і моральна свідомість
підлітка, з’являються власні погляди, судження, оцінки. Важливі зміни
відбуваються у мотиваційній сфері: потреба у самоповазі, самоствердженні,
визнанні товаришами, прагнення до лідерства. З’являється
орієнтація на майбутнє: мрія, ідеали, перспективні плани, мета життя. І,
хоча власними емоціями вони ще не володіють, а уявлення про норми поведінки
запозичені у дорослих, виникає інтерес до свого внутрішнього світу та
самоудосконалення.
Психологи стверджують, що будь-яка свідома діяльність людини складається з
трьох етапів: мотиваційно-організаційного ( підготовка до виконання певної
діяльності з метою досягнення бажаних результатів ), діяльнісно-виконавчого (
здійснення дій, які повинні забезпечити досягнення бажаного результату ) і
контрольно-корекційного ( порівняння отриманого результату з бажаним та
внесення змін у разі їх невідповідності ). Тому важливим завданням для кожного
вчителя і, зокрема математика, є забезпечення мотивації та активізації розвитку
сфер особистості. Ступінь активності учасників у процесі діяльності
визначається мотивами – економічними, соціальними, пізнавальними тощо, але вони
виникають лише в процесі внутрішньої психічної діяльності як складне,
багаторівневе, внутрішнє утворення, що
акумулює інтереси, потреби, схильності, уявлення, потяги, очікування значущих
для особистості результатів її діяльності. Вчитель не може формувати мотивів.
Він може лише вплинути на формування в учнів пізнавальних мотивів. Саме тому в
5-6 класах на уроках математики переважають індуктивні міркування в основному
на наочно-інтуїтивному рівні із залученням практичного досвіду учнів і
прикладів з довкілля.
До особливостей
вказаної вікової мотиваційної сфери можна віднести:
-
відсутність усвідомлення значення знань
для подальшого життя;
-
інтерес виникає до тих предметів, які
чимось зацікавили;
-
мотивація
підтримується за рахунок оцінки;
-
матеріал
заучується без особливого розуміння;
-
увагу привертає емоційний, прикладний
матеріал;
-
власні
інтереси багатоманітні та нестійкі;
-
увага
підтримується за рахунок цікавого матеріалу і можливості брати участь у роботі
( висловлювати особисту точку зору ).
Саме остання
особливість говорить про необхідність формування самостійності в учнів у
навчанні, у вихованні, у реалізації себе як творчої особистості.
2.
Самостійна
робота учня на уроках математики як засіб становлення відповідальної особистості
Самостійна робота є
однією з основних форм навчального процесу. Вона формує в учнів самостійність
мислення, розвиває творчий підхід до розв’язування різних проблем, що виникають
в процесі вивчення математики, активізує їх розумову діяльність і є актуальною
не тільки на всіх етапах уроку, а й для
кожного покоління школярів. Останнім часом інформації стає все більше, а часу
на опанування та усвідомлення її - все менше. Кількість годин для вивчення
математики зменшилась, тому вчитель повинен планувати виконання учнями
самостійної роботи як на уроках, так і в позаурочний час.
Досвід переконує, що
особливо після літніх канікул, рівень
навчальних досягнень учнів, які перейшли у середню ланку, різко падає. Нові
предмети, вчителі, вимоги не сприяють комфортному самопочуттю дитини на уроці.
Але, якщо вчитель мудрий і трішки хитрий, він зможе повернути навчальний процес
так, щоби в учня почало формуватися «почуття дорослості» з новими особистісними
позиціями до власної діяльності, до школи і предметів, до однокласників, до
внутрішнього світу.
Отож, моє власне
бачення організації самостійної роботи з учнями 5-6 класів.
1. Робота з
підручником. Кожного навчального року вивчення шкільного курсу математики
починаю зі знайомства з підручником, у якому акцентую увагу на будові книги,
умовних позначеннях, теоретичною та практичною частинами тем, кількістю
термінів, з якими учні будуть зустрічатись під час вивчення тих чи інших
розділів. І перша домашня
самостійна робота – пригадати, з якими термінами учні вже знайомі та дати їм
визначення.
Самостійна робота за
підручником, навчальними посібниками, науково-популярною літературою – важливий
для самоосвіти прийом навчальної роботи, якому необхідно спеціально і
цілеспрямовано навчати учнів як в основній, так і в старшій школі.
Найпоширеніший вид –
читання тексту підручника з метою закріплення знань, отриманих на уроці. До
уважного читання учнів привчає необхідність давати відповіді на запитання для
самоперевірки та самоконтролю. Дитина вчиться виявляти причинно-наслідкові зв’язки, виділяти і запам’ятовувати найістотніше. Заучування
правил, законів, формул спонукає до
обмірковування прочитаного та відтворення його змісту у довільній ( але
правильній ) формі. Розгляд і аналіз таблиць, малюнків дає можливість
синтезувати прочитане, встановити зв’язки між інформацією, отриманою з
підручника та знаннями, отриманими раніше. Тому дуже важливим є формування
вмінь роботи з математичним текстом, складання опорних схем чи конспектів,
виділення основних понять, застосування теоретичного матеріалу при виконанні
практичних завдань.
На кожному етапі даю
поради-орієнтири:
-
виділення нових математичних термінів;
-
запис цитат;
-
план відповіді;
-
частково заповнена опорна схема;
-
недобудований геометричний малюнок;
-
гра «вчитель забув»;
-
незавершене визначення поняття тощо.
Освоєння нових видів самостійних робіт
має бути підготовлене в ході попередніх занять, тоді учні не будуть зупинятися
на досягнутому, а поступово набуватимуть нових навичок та вмінь для вищого
ступеня самостійності.
2. Виконання письмових робіт.
При вивченні кожного розділу в математиці виникає необхідність навчити,
діагностувати, перевірити рівень засвоєння знань, умінь, навичок школярів.
Організовуючи письмові
самостійні роботи, вчитель повинен уміти:
-
забезпечити максимальну самостійність
учнів під час виконання письмової роботи;
-
запропонувати посильний рівень вимог
відповідно до рівня навченості;
-
надати можливість навіть слабкому учневі
отримати високу оцінку;
-
навчити учнів концентруватися та
максимально викладатися в обмежений час;
-
сприяти накопиченню оцінок, які
відтворюють реальний рівень засвоєння навчального матеріалу кожним учнем;
-
надати можливість батькам регулярно
контролювати оволодівання учнями знаннями з даного предмету;
-
створити умови для свідомого і
самостійного вибору учнем рівня засвоєння навчального матеріалу;
-
виключити можливість непорозумінь та
незадоволення з боку учнів та батьків процесом навчання;
-
надати можливість сильним учням проявити
свої творчі здібності.
Найлегший вид
самостійної роботи «виконай за зразком». Її бажано проводити в період
закріплення знань і відпрацювання вмінь при розв’язанні завдань певного типу. Наприклад,
у 5 класі при вивченні теми «Додавання та віднімання дробів з однаковими
знаменниками», або «Додавання та віднімання десяткових дробів», «Площа квадрата
і прямокутника», «Об’єм прямокутного паралелепіпеда» тощо. Зокрема, для учнів з
початковим рівнем знань – це відпрацювання формул, для учнів з середнім та
достатнім рівнями задаються додаткові запитання, для учнів з високим рівнем
змінюється умова завдання або вводиться параметр.
Навчальна
самостійна робота дає можливість для учнів виконувати лише посильні завдання,
при необхідності отримувати консультацію у вчителя, а по завершенні роботи –
перевірити себе карткою самоконтролю. Таким чином, на уроці створюється позитивний
настрій, атмосфера співпраці та доброзичливості між учнями, між учнями та
вчителем. На перших етапах таку самостійну можна не оцінювати в балах, а лише
прогнозувати їх. На наступних – виставляти оцінки за бажанням дітей, а коли діти
звикнуть до такої форми самоконтролю – усі результати заносити у журнал.
3. Пошукові самостійні роботи під керівництвом
учителя. Перед учнями ставиться завдання, яке приводить до нових знань.
Наприклад, учням пропонується до цілого числа додати звичайний дріб, виконати
віднімання від цілого числа звичайного дробу, а потім виконати дії з мішаними
числами. Якщо додати яскраві ілюстрації, то для учнів 5 класу тема «Звичайні
дроби» стає однією з найлегших. У 6 класі таку саму роботу можна виконати при
вивченні теми «Додавання та віднімання дробів з різними знаменниками». Крім
цього дітям подобається створення кросвордів та ребусів за вивченим матеріалом.
4. Спостереження. При виконанні такого виду
самостійної роботи дитина досліджує об’єкт,
але не втручається у його природний стан. Спостереження організовується з метою
виявлення учнями певної закономірності, проведення аналізу виявленого факту та
формування логічного висновку, який підтверджується математичними твердженнями.
Наприклад, цю форму роботи можна запропонувати при вивченні теми «Прості і
складені числа» запропонувавши знайти дільники кількох натуральних чисел з
різних десятків. Добре орієнтуються діти
і тоді, коли опрацювавши куб, пропонується встановити закономірності щодо
відшукання об’єму
та площ поверхонь для прямокутного паралелепіпеда.
5. Експеримент ( дослід ). У цьому випадку
дитина втручається у спостережуваний об’єкт.
Під час досліду учні розглядають різні випадки, на основі отриманої інформації
у них може виникнути здогад, який треба або довести, або спростувати.
Досліджуваними об’єктами
можуть бути математичні тексти, малюнки, моделі тощо. Наприклад, шестикласники
гарно ділять торт іменинника на таку кількість шматочків, яких вистачить для
різної кількості гостей ( зведення дробів до спільного знаменника ). Непогано
справляються учні із завданнями щодо відшукання площі ділянок поля, які не
мають прямокутної чи квадратної форми за допомогою методу «сітки». Дещо
складнішими є початкові елементи комбінаторики. Тут сприйняття та обробка
матеріалу вивчається в більшості випадків за допомогою прикладних задач та
малюнків з короткою умовою. Наприклад, відшукання загальної кількості шляхів з
пункту А в пункт В через пункт С легко знаходиться за готовим малюнком, а потім
залишається тільки зробити висновки.
Висновки
Як бачимо, сучасний
урок математики – це урок продуманий, що проводиться не для учнів, а разом з
учнями: глибоко проаналізований, організований і скерований з урахуванням
дитячих можливостей, потреб та інтересів. Це урок, якого чекають, на якому діти
відчувають радість творчої праці, де виховання досягається не штучно, не
мимохідь, а послідовно й логічно через навчання.
Лише працюючи
самостійно, дитина може відчути радість перемоги, важливість себе як суспільної
одиниці, потрібної для тих, хто поруч. Знання, уміння і навички, набуті в
результаті добре організованої самостійної роботи є міцнішими і ґрунтовнішими.
Завдяки ретельно
організованій і систематично здійснюваній на уроках самостійній і пізнавальній
діяльності школярі краще засвоюють навчальний матеріал, що забезпечує
можливість для ефективнішого виконання домашніх завдань.
Самостійна робота на уроці за умови належної
організації й повсякденного проведення не тільки справляє позитивний вплив на
якість знань учнів і формування в них умінь та навичок навчальної праці, а й
допомагає виховувати відповідальне ставлення до навчальних занять, позитивно
впливає на зміцнення дисципліни в класі. Дитина навіть не помічає як вона вміє
навчатись самостійно, а це перший фактор реалізації себе в житті. Ми можемо
чогось не знати, чогось не вміти, але якщо є бажання пізнавати невідоме, ми
обов’язково набудемо нових знань,
умінь та навичок.
Але кожному вчителеві варто пам’ятати наступне: у
симфонічному оркестрі усі грають на своїх інструментах самостійно, але вцілому
оркестр бездоганно звучить лише тоді, коли є чітка взаємодія між диригентом та
кожним музикантом зокрема.
Література
1. Математичний вісник.
Науково-методичний збірник. Випуск 3. – Вижниця: ВПП «Черемош», 2005. – 284 с.
2. Енциклопедія педагогічних технологій
та інновацій / Автор-укладач Н. П. Наволокова. – Х.: Вид. група «Основа», 2009.
– 176 с. – (Серія «Золота педагогічна скарбниця» ).
3. Настільна книга педагога. Посібник
для тих, хто хоче бути вчителем-майстром / Упорядники: Андрєєва В. М., Григораш
В. В. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 352 с.
4. Фіцула М. М., Парфанович І. І.
Відхилення у поведінці неповнолітніх: шляхи їх попередження та подолання:
Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. –
432 с.
5. Окунев А. А. Спасибо за урок, дети!:
О развитии творческих способностей учащихся: Книга для учителя: Из опыта работы. – М.: Просвещение,
1988. – 128 с.
Позаурочний захід
Немає коментарів:
Дописати коментар